Анонс

Конференції, школи, семінари

Щосуботи - для студентів та абітурієнтів- Business-Leader School KNU. Реєстрація

Щовівторка - для аспірантів 1 року навчання “Математичні основи і технології систем програмного забезпечення та алгоритми”. Запрошення

Щосереди - факультативний курс «Основи моделювання в SAS Enterprise Miner». Запрошення

Продовжується студентське опитування, що розроблене групою фахівців міжнародного рейтингу U-Multirank. Запрошення

Вхід

6 + 8 =
x

#{title}

#{text}

Ви є тут

Історія

Кафедра геометрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка має довгу і багату історію. Вона була заснована в 1934 році після відновлення Київського університету і входила до складу фізико-математичного факультету. Самі ж геометричні дослідження в Київському університеті розпочались набагато раніше — майже від самого початку його заснування. Курс аналітичної геометрії читав ще в 1836 році професор С. С. Вижевський, дещо пізніше курс «Застосування інтегрального та диференціального числення до геометрії» читав професор кафедри чистої і прикладної математики М. А. Дяченко. В 1851 році інший математик — А. А. Дяченко захистив дисертацію «О кривизне поверхности» на ступінь доктора наук. З 1868 року професор Київського університету П. Е. Ромер почав регулярно читати застосування аналізу до геометрії. Професор Київського університету М. Є. Ващенко-Захарченко з початку 70-х років 19-го століття почав читати курс проективної геометрії, а з 1878 року — курс неевклідової геометрії (основи геометрії Лобачевського). В 1880 році він опублікував переклад «Начал» Евкліда з великим вступом, де були розглянуті основні питання геометрії Лобачевського.
Борис Якович Букрєєв Більше 70 років (з середини 80-х років 19-го століття до кінця 50-х років 20 століття) геометричні дослідження в Київському університеті були тісно пов'язані з ім'ям відомого вченого та педагога Б. Я. Букреєва. Борис Якович Букрєєв народився 24 серпня 1859 року в м. Льгові Курської губернії в сім'ї вчителя. В 1878 році Б.Я. Букрєєв вступив на математичне відділення Київського університету. Після закінчення в 1882 році його було залишено для підготовки до професорського звання. Після захисту в 1887 році магістерської дисертації «О разложении трансцендентних функций на частные дроби» Б. Я. Букрєєв був відряджений за кордон для роботи над докторською дисертацією, яку він успішно захистив в 1889 році.
Одна з перших геометричних робіт Б. Я. Букрєєва «Заметка об эволютах» з'явилась в журналі «Университетские известия, Киев» в 1886 році, одна із останніх робіт «О тригонометрии Лобачевского» — в Наукових записках КДУ, 16, вип. 2 в 1957 році.
В Київському університеті Б. Я. Букрєєв першим розпочав читати курс теорії поверхонь як самостійну дисципліну і в кінці 90-х років 19-го століття його наукові інтереси зосередились головним чином на диференціальній геометрії. Саме цій темі була присвячена його робота «Выражение элемента поверхности постоянной кривизны в симметрических координатах», а пізніше — в 1900 році була видана його відома книга «Курс приложений дифференциального и интегрального исчисления к геометрии». Для вивчення диференціальних параметрів Б. Я. Букрєєв вперше застосував симетричні координати. Значно пізніше — в 1928 році — Б. Я. Букрєєв написав курс «Диференційна геометрія (простір 3-вимірів)» і в 1930 році статтю «До теорії просторових кривих».
Букрєєв Борис Якович
В 40-х та 50-х роках 20-го століття наукові інтереси Б. Я. Букрєєва були зосереджені в основному на неевклідовій та проективній геометрії. На цю тему він опублікував близько 15 робіт, найбільша з яких — «Неевклідова планіметрія в аналітичному викладі», де геометрія Лобачевського на площині викладалась аналітичними методами. Задачами на побудову в геометрії Лобачевського займався і учень Букрєєва, на той час співробітник кафедри геометрії М. П. Хоменко. Топологією плоских замкнених кривих з подвійними точками займався талановитий математик Б. М. Рибаков (1908-1935), який в молодому віці пішов із життя. На кафедрі геометрії деякий час працював О. С. Смогоржевський, геометричні дослідження якого пов'язані, в основному з теорією геометричних побудов у просторі Лобачевського.
В теорії нескінченно малих згинань вищих порядків працювали доценти В. П. Білоусова та І. Г. Ільїн. Виведена ними разом з П. Л. Симоконем система диференціальних рівнянь нескінченно малих згинань вищих порядків спростила громіздкий процес досліджень і була використана авторами для знаходження необхідних і достатніх умов жорсткості поверхонь при умові стаціонарності нормальної кривини їх граничних кривих.
Білоусова Віра Петрівна Білоусова Віра Петрівна (28.02.1906 – 30.03.1986) — кандидат фізико-математичних наук, професор. Закінчила Київський університет, який на той час був переіменований у Вищий інститут народної освіти. Закінчила аспірантуру кафедри геометрії КДУ, в 1941 році захистила кандидатську дисертацію. З березня 1944 року В. П. Білоусова — доцент кафедри геометрії Київського університету, а з 1970 — професор цієї ж кафедри. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, нагрудним знаком «За відмінні успіхи в роботі», медалями та грамотами. Підручник «Аналітична геометрія» В. П. Білоусової, І. Г. Ільїна, О. П. Сергунової та В. П. Котлової перевидавався декілька разів і тривалий час залишався базовим навчальним посібником для студентів механіко-математичного факультету.
Іван Григорович ІльїнІван Григорович Ільїн (1907 – 1973) народився в місті Ічня Борзенського повіту Чернігівської області. В 1924 році вступив до Київського інституту народної освіти, утвореного на базі дореволюційного Київського університету. В 1933 році Ільїн вступив до аспірантури на механіко-математичний факультет.
З 1936 року І. Г. Ільїн розпочав працювати в університеті: спочатку як асистент професора Букрєєва, а потім — як заступник декана механіко-математичного факультету.
Під час Другої світової війни брав участь у воєнних діях. У 1950 році Ільїн успішно захистив дисертацію. Незабаром Іван Григорович одержав звання доцента. В 1966 році він опублікував, у співавторстві з доцентом В. П. Білоусовою, статтю «Ще раз про нескінченно малі згинання циліндроїдів з паралельними краями». Писав статті, присвячені дев’яносто- і сторічному ювілею Б. Я. Букрєєва; разом з В. П. Білоусовою та іншими І. Г. Ільїн видає підручник «Аналітична геометрія» для студентів першого курсу.
Топологічну та комбінаторну теорію графів розробляв М. П. Хоменко, пізніше ним були запропоновані і розроблені методи представлення 2-многовидів і графів і встановлені нові критерії планарності графів.
Хоменко Микола ПавловичХоменко Микола Павлович народився 6.01.1915 в місті Тараща Київської області. Кандидат фізико-математичних наук (1947), доцент (1950). Закінчив у 1938 році Київський державний університет. Викладав (1938-1972) в київських вищих навчальних закладах, зокрема в університеті (1960-1961 — заступник декана, в.о. декана мех.-мат. факультету), політехнічному та педагогічному інститутах та інституті кіноінженерів (з 1949 — завідувач кафедри математики до розформуваня інституту в 1954 році), а також у Мелітопольському педагогічному інституті. З 1961 по 1986 рік — старший науковий співробітник Інституту математики АН УРСР. Всю Другу світову війну пройшов в лавах Радянської Армії. Учень професора Букрєєва Б. Я. В геометрії Лобачевського створив теорію геометричних побудов типу Штейнера. Одержав вагомі результати про властивості дійсної неперервної функції на сфері. Розвивав топологічну та комбінаторну теорію графів, розв’язав ряд проблем міжнародного рангу і одержав фундаментальні результати: своїми ефективними методами побудував загальні теорії укладуваностей і укладень графів в орієнтовні 2-багатовиди, структури графів, матричних алгебр графа та ін., знайшов нові підходи в теорії перерахування графів; класичні теореми Понтрягіна-Куратовського і Татта є частинними випадками його теорем. Має 10 урядових нагород за наукову й педагогічну діяльність, 2 комплекти нагород Міжнародного Біографічного Центру (Англія). Є автором 214 наукових праць, основними з них є «Поверхности и линии в пространстве» та укладений в «Російсько-українському словнику наукової термінології» (К.: Н.д., 1998, 892с.) його словник математичної термінології (понад 20000 термінів).
Святкування 100-річчя від дня народження Б. Я. Букрєєва
Дуже багато зробив Б. Я. Букрєєв для підготовки наукових математичних кадрів. До його учнів можна віднести Б. Н. Делоне, Г. В. Пфейфера, М. П. Кравчука, В. П. Вельмина, Е. Я. Ремеза, Д. А. Остроменського, Ю. Н. Соколова,, И. Я. Штаєрмана,, В. С. Боришкевича, К. Я. Латишеву, А. С. Смогоржевського, В. П. Білоусову, М. П. Хоменка, Б. М. Рибакова та багатьох інших. Сам Б. Я. Букрєєв працював у Київському університеті до 1959 року і вийшов на пенсію у віці 100 років.
Обов'язки завідувача кафедри з 1959 по 1960 рік виконувала Віра Петрівна Білоусова — учениця Б. Я. Букреєва, а з 1960 по 1988 рік кафедрою геометрії керував професор М. І. Кованцов.
Микола Іванович Кованцов Микола Іванович Кованцов (2.11.1924 – 1.05.1988) народився в селі Соколов Саратовської області (Росія) в сім'ї селянина. В 1930 р. сім'я М. І. Кованцова переїхала до м. Кзил-Орди Казахської РСР. Після закінчення в 1941 році середньої школи М. І. Кованцов деякий час навчався на фізико-математичному факультеті Ташкентського державного університету. В 1942 році він повертається в Кзил-Орду і вступає до Кзил-Ординського педагогічного інститут на фізико-математичний факультет. Після закінчення в 1943 році повного курсу навчання в педінституті М. І. Кованцов займає посаду викладача.
В 1948 році М. І. Кованцов успішно захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук в Московському державному університеті. Науковим керівником роботи був відомий геометр, професор Московського університету С. П. Фініков.
В 1950 році М. І. Кованцов за конкурсом переходить на педагогічну роботу в Запорізький державний педагогічний інститут на посаду завідувача кафедри математики.
В 1959 році М. І. Кованцов захищає докторську дисертацію на тему «Теория комплексов», а в липні 1960 року його було затверджено в науковому званні професора. За цей період ним було опубліковано 26 наукових праць. Ці роботи, як і докторська дисертація, були підсумком його досліджень в теорії комплексів прямих, їх класифікації та безінтегральних зображень.
В 1960 р. професор М. І. Кованцов переїжджає до Києва, де йому було запропоновано посаду завідувача кафедри геометрії Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Семінар
М. І. Кованцову вдалося зберегти традиції кафедри, її наукову спрямованість і створити новий науковий напрям в теорії лінійчастої диференціальної геометрії, вагомий вклад вніс він в такий її розділ, як теорія комплексів.
М. І. Кованцов ще в 1958 році поставив і дослідив проблему про розшарування комплекса прямих в нормальній конгруенції, які є сукупностями нормалей до поверхонь спеціального вигляду (поверхонь сталої кривини, поверхонь Вейнгартена, мінімальних поверхонь). Останні роботи М. І. Кованцова та його учнів присвячені питанням функціонального розшарування комплекса та побудові таких комплексів (безінтегральному їх зображенню).
Не полишаючи роботу над своєю основною тематикою, М. І. Кованцов разом зі своїми учнями починає працювати над теорією просторів зі зв'язністю. Вводяться поняття просторів еліптичної та гіперболічної зв'язності. За допомогою паралелізму Кліфорда та Лобачевського у відповідних просторах вводиться поняття коваріантної похідної контраваріантного тензора і кривини просторів. Побудовано геометрію цих просторів і проведено їх порівняння з рімановим простором.
Важливі результати отримані М. І. Кованцовим і його учнями в області лінійчастих многовидів прямих (комплекси, конгруенції, поверхні) в біаксіальному і симплектичному просторах. У 1963 році у видавництві Київського університеті імені Тараса Шевченка вийшла монографія М. І. Кованцова «Теория комплексов» — єдина в світовій літературі, в якій досліджено комплекси прямих в евклідовому та неевклідовому просторах.
М. І. Кованцов нагороджений медаллю А. С. Макаренка, значком «Відмінник народної освіти», ювілейною медаллю «За доблестный труд» і медаллю «В память о 1500-летии Киева».
Перу М. І. Кованцова належать 200 наукових і науково-популярних праць в області лінійчастої геометрії, методики викладання математики, історії математики, філософських проблем природознавства. Серед цих робіт особливе місце займають навчальні посібники для студентів університетів та педагогічних інститутів: «Проективна геометрія» (1969, 1985), «Диференціальна геометрія» (1973), «Дифференциальная геометрия, топология, тензорный анализ. Cборник задач» (у співавторстві з Г. М. Зражевською, В. Г. Кочаровським та В. І. Михайловським, 1982, 1989).
М. І. Кованцов створив школу з теорії лінійчастих многовидів, вкладених у простори з фундаментальними групами. Ним підготовлено 27 кандидатів фізико-математичних наук, які успішно працюють у вищих навчальних закладах України, Росії, Узбекистану, Казахстану, Грузії, Прибалтики, Болгарії, Польщі, Єгипту, Монголії, В'єтнаму. Він був ініціатором, організатором і головою оргкомітету Першої Всесоюзної геометричної конференції, яка відбулася в Київському університеті імені Тараса Шевченка з 25 травня по 2 червня 1962 року.
Серйозна наукова робота проводилась на кафедрі геометрії і в інших напрямках (на кафедрі одночасно працювали два семінари з різних розділів геометрії). Дослідження операторних рівнянь із застосуванням топологічних принципів існування нерухомих точок проводив доц. В. Г. Кочаровський.
Кочаровський В'ячеслав ГригоровичКочаровський В’ячеслав Григорович народився 04.03.1941 року в місті Ташцан-Булак, Монгольська народна республіка, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри геометрії. Закінчив механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. В університеті працював з 1969 року асистентом, старшим викладачем, доцентом (з 1989 року).
Основні напрями наукової діяльності пов’язані з дослідженнями інтегральних рівняннь в однорідних просторах.
Є співавтором (разом з В. В. Кириченком, М. І. Кованцовим, О. О. Пришляком) чотирьох навчальних посібників.
Питання геометрії лінійчастих многовидів, занурених у простори підгруп проективної групи (біаксіальної, симплектичної та інших), досліджувала старший викладач Г. М. Боровець.
Боровець Ганна МиколаївнаБоровець Ганна Миколаївна народилася 25.12.1935 року в селі Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Кандидат фізико-математичних наук (1971), доцент (1981). Закінчила механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка (1959). Учениця проф. Кованцова М. І. Педагогічну діяльність в університеті розпочала в 1963 році. Нагороджена медаллю «В память 1500-летия Киева» та медаллю «Ветеран труда».
Ще один напрямок досліджень на кафедрі геометрії був пов’язаний з "геометрією в цілому", дослідженню регулярних занурень метричних многовидів в евклідів простір та його неперервних та нескінченно малих деформацій. Зокрема, доц. Зражевська Г. М. вивчала неперервні згинання та регулярність поверхні з регулярною метрикою, занурення в евклідів простір двовимірних многовидів з регулярною метрикою і невід'ємною кривиною.
Зражевська Ганна МефодіївнаЗражевська Ганна Мефодіївна ( 21.04.1929 – 2007) народилася  в селі Жабокрич Крижопільського району Вінницької обл. Кандидат фізико-математичних. наук (1962), доцент (1966). Закінчила механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка  (1952). У 1962 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Поверхні невід’ємної кривини з регулярною метрикою». Учениця проф. Білоусової В. П. Педагогічну діяльність розпочала на кафедрі геометрії (1952). Є автором 40 наукових праць. Серед них основними є «Диференціальна геометрія, топологія, тензорний аналіз. Збірник задач» (у співавторстві, 1982, 1989), «Збірник задач з вищої математики (для нематематичних факультетів)» (1967) за редакцією Ф. С. Гудименка.
Доц. В. І. Михайловський, який працював у галузі теорії деформацій поверхонь та встановлення критеріїв їх жорсткості у тих чи інших класах деформацій, досліджував можливості деформацій цього типу для випадку розгортних поверхонь, граничні криві яких закріплено відносно площини або відносно точки. Ним були встановлені критерії жорсткості та нежорсткості першого та другого порядків поверхонь додатної, нульової та від'ємної гауссової кривини в різних класах їх деформацій. Зокрема, досліджено нескінченно малі згинання однозв'язних та двозв'язних поверхонь за умови, що на них накладено в'язі, що задовольняють тим чи іншим умовам.

Михайловський Вілен ІллічМихайловський Вілен Ілліч народився 19.02.1932 року в місті Нова Ушиця Новоушицького району Хмельницької області. Закінчив механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка (1955). Учень професора Білоусової В. П. У 1962 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Крайові задачі в теорії нескінченно малих згинань поверхонь обертання». Педагогічну діяльність розпочав на кафедрі геометрії у 1956 році, працював на посадах асистента (1956–1958), старшого викладача (1959–1964), доцента (1964–1992), професора (1992), виконував обов’язки завідувача кафедри геометрії (1987–1988). Був членом редколегій журналів «Математика в школі», «Украинский геометрический сборник», «У світі математики». Нагороджений знаками «Відмінник народної освіти УРСР» (1972), «Відмінник народної освіти» (1973), «Отличник просвещения СССР» (1982), медалями «А. С. Макаренка» (1987), «Відмінник освіти України» (1999), «Захиснику Вітчизни» (1999). Рішенням Правління Міжнародної Соросівської програми підтримки освіти в галузі точних наук проф. Михайловському В. І. присуджено грант Соросівського доцента.

Є автором 140 праць, основні з яких  «Збірник задач республіканських математичних олімпіад» («Вища школа», 1969, 1971, 1975, 1979); «Сборник задач Киевских математических олимпиад» («Вища школа», 1984), «Практикум з розв’язування задач з математики» (у співавторстві, «Вища школа», 1975, 1978, 1989), «Дифференциальная геометрия, топология, тензорный анализ. Сборник задач» (у співавторстві, «Вища школа», 1982, 1989), «Українські математичні олімпіади» (1993), «Київські математичні олімпіади» («Вища школа», 1993), «Збірник конкурсних задач з математики» (Либідь, 1993), «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, Вид-во КНУ, 2001).

Кафедра геометрії в 70-і роки ХХ століття

На кафедрі вивчались також і нерегулярні поверхні. Так, доц. П. Л. Симокінь (1926-1992) дослідив вплив дуги ребра звороту на розгортній поверхні та її поведінку відносно нескінченно малих згинань.
Симокінь Петро Лук’яновичСимокінь Петро Лук’янович (18.11.1926 – 21.01.1992) народився у селі Джулинка Бершадського району Вінницької області. Закінчив механіко-математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка (1957). Кандидат фізико-математичних наук (1966), доцент (1968). Учень професора Білоусової В. П. Брав участь у воєнних діях під час Другої світової війни. В армію був призваний у 17 років. Нагороджений медалями «За победу над Германией 1941-1945», «30 лет СА и Флота», «20 лет победы в ВОВ», «30 лет победы в ВОВ», «40 лет победы в ВОВ». З 1958 року працював на кафедрі геометрії на посаді асистента. З 1967 по 1986 працював заступником декана механіко-математичного факультету. У 1984 нагороджений Мінвузом СРСР почесним знаком «За відмінні успіхи в роботі». Автор 20 наукових праць. Основними працями є  «Основы теории бесконечно малых изгибаний первого порядка» (у співавторстві з В. П. Білоусовою, 1971), «Бесконечно малые изгибания высших порядков» (у співавторстві з В. П. Білоусовою, 1973).
Викладач Н. Ю. Петкевич застосувала сферичне зображення для дослідження нескінченно малих згинань нерегулярних поверхонь.
Петкевич Наталія ЮріївнаПеткевич Наталія Юріївна народилася 8 жовтня 1944 року в місті Суми. Закінчила Київський університит в 1966 році, аспірантуру — в 1970 році. Педагогічну діяльнітсь розпочала у 1967 році, працювала асистентом кафедри геометрії до 2003 року.
Брала участь у написанні понад 10 методичних розробок з аналітичної та диференціальної геометрії. Співавтор методичних посібників «Аналітична геометрія», «Збірник задач з аналітичної геометрії», «Теорія кривих другого порядку».
З 1975 по 1981 рік була відповідальним секретарем журналу «Вісник КДУ».
Наукові дослідження доц. П. І. Кудрика були присвячені проблемам, які знаходяться на межі геометрії та механіки — використанню результатів теорії нескінченно малих згинань многозв’язних опуклих поверхонь додатної гауссової кривини для дослідження пружних тонких оболонок, послаблених отворами, безмоментного напруженого стану. П. І. Кудрик дослідив новий клас крайових задач для рq-аналітичних функцій Г. М. Положія, розв'язуючи геометричні задачі про нескінченно малі згинання деяких поверхонь обертання з наперед заданою формою меридіана.
Кудрик Петро ІвановичКудрик Петро Іванович (20.05.1938 – 10.2010) народився в селі Даничі Ріпкинського району Чернігівсьної області. У дитинстві від вибуху снаряду втратив зір. Закінчив механіко-математичний факультет Київського університету (1962). Кандидат фізико-математичних наук (1966), доцент (1992). Протягом 1962-1967 років працював інженером в Інституті  механіки АН України. Навчався в аспірантурі під керівництвом академіка Г. М. Савіна. Захистив дисертацію «До теорії безмоментних оболонок, послаблених отворами».
Член кафедри геометрії з 1968 по 2002 рік, обіймав посади старшого викладача та доцента. Має понад 60 наукових і методичних праць, присвячених проблемам геометрії та механіки, робив доповіді на багатьох Всесоюзних і Республіканських конференціях з прикладної геометрії, співавтор «Збірника задач з аналітичної геометрії» під редакцією професора В. В. Кириченка.
У 1987-1988 роках обов'язки завідувача кафедри геометрії виконував проф. В.І.Михайловський.
Кириченко Володимир ВасильовичЗ 1988 року завідувачем кафедри геометрії є професор Кириченко Володимир Васильович. Народився 17 червня 1942 року в м. Пенза. В 1964 році закінчив з відзнакою механіко-математичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і вступив до аспірантури Інституту математики НАН України, яку достроково закінчив у 1967 році.
У 1968 році захистив кандидатську дисертацію в Ленінградському відділенні Математичного інституту імені В. О. Стєклова на тему «Зображення спадкових, цілком розкладних та басових порядків» (науковий керівник — член-кореспондент АН СРСР, професор Д. К. Фаддєєв). З 1974 року — доцент кафедри алгебри та математичної логіки. У 1986 році захистив докторську дисертацію в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова на тему «Модулі та структурна теорія кілець».
Проф. В. В. Кириченко отримав важливі результати в теорії зображень та в теорії кілець і модулів. Він створив та успішно розвиває разом з учнями новий актуальний науковий напрямок — застосування теорії графів у структурній теорії кілець.
Розроблені методи дозволили отримати конструктивний опис таких важливих класів кілець, як напівланцюгові нетерові справа кільця, напівдосконалі напівдистрибутивні напівпервинні кільця, напівланцюгові напівспадкові кільця, напівмаксимальні кільця. Це дозволило одержати розв'язок проблеми Л. А. Скорнякова про будову кілець, над якими всі скінченнопороджені модулі є напівланцюговими, в класі нетерових справа кілець.
Наукові результати В. В. Кириченка ввійшли до основних монографій з теорії зображень та теорії кілець і модулів. Загалом під керівництвом професора Кириченка В. В. захищено 30 кандидатських дисертацій. Серед його учнів п'ять докторів наук.
Проф. В. В. Кириченко є автором понад 200 наукових праць, серед яких монографії «Скінченновимірні алгебри» (1980 рік, спільно з Ю. А. Дроздом), яка перекладена на китайську (1984 рік) та англійську (1994 рік, видавництво «Springer») мови, та «Rings and Modules» (2001 рік, спільно з Н. М. Губарені, видавництво Politechniki Czestochowskiej, Czestochowa, 306 с.), «Algebras, Rings and Modules, Mathematics and Its Applications» (2004 рік, спільно з Н. М. Губарені, М. Хазевінкелем, видавництво Springer, т. 1, 380 с.), «Algebras, Rings and Modules, Mathematics and Its Applecations» (2007 рік, спільно з Н. М. Губарені, М. Хазевінкелем, видавництво Springer, т. 2, 400 с.).

Деякі з останніх основних праць:
M. Dokuchaev, V. Kirichenko, C. Polcino Milies, Locally nilpotent groups of units in tiled rings, J. of Algebra, 323 (2010), 3055-3066.
V. Kirichenko, M. Plakhotnyk, Gorenstein quivers, Sao Paulo Jour. of Math. Sciences, 4(1), 2010, pp. 109-120.

У 2007 році В. В. Кириченко в складі колективу науковців механіко-математичного факультету та Інститут математики НАН України отримав Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Зображення алгебраїчних структур і матричні задачі в лінійних та гільбертових просторах».
Вручення Державної премії України в галузі науки і техніки 2007
У 2011 році проф. В. В. Кириченко отримав звання Заслуженого професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 2011 році В.В. Кириченко отримав звання "Заслуженого професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка"
Проф. Кириченко В. В. є членом редколегії журналів «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка», серія математика і механіка та серія фізико-математичні науки, «Известия АН Республики Молдовы», серия математика, «Вопросы алгебры», видавництво Гомельского державного університету (Республіка Білорусь).
Проф. Кириченко В. В.  приймає активну участь в атестації наукових кадрів, є членом спеціалізованої вченої ради при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка по захисту докторських дисертацій.

З грудня 2005 по 2007 рік кафедрою геометрії завідував професор Городній М. Ф.
Городній Михайло ФедоровичГородній Михайло Федорович народився в 1962 році  в селі Кушниця Іршавського району Закарпатської області. Після закінчення Республіканської фізико-математичної школи-інтернату при Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка вступає на механіко-математичний факультет. Під час навчання в університеті був Ленінським стипендіатом, нагороджений золотою медаллю за перемогу у Всесоюзному конкурсі наукових студентських робіт (1984).
Після закінчення в 1984 році з відзнакою Київського університету одержав направлення до Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова АН УРСР,  де працював на посадах інженера та молодшого наукового співробітника. В 1984-1988 роках навчався заочно в аспірантурі Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. В 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Некоторые теоремы типа принципа инвариантности в банаховом пространстве» (науковий керівник — професор А. Я. Дороговцев), а в 2004 році — докторську дисертацію «Властивості розв'язків різницевих і диференціальних рівнянь та їх стохастичних аналогів у банаховому просторі» (науковий консультант — професор, академік НАН України М. О. Перестюк).
Починаючи з 1989 року, М. Ф. Городній працює на факультеті, послідовно обіймаючи посади асистента (1989-1995), доцента (1995-2000, 2003-2005) та професора (2005-2006) кафедри математичного аналізу, завідувача кафедри геометрії (2006-2007). З 2000 по 2003 рік перебував у докторантурі при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.  З 2007 року М. Ф. Городній — декан механіко-математичного факультету.  
Основний напрямок наукових досліджень М. Ф. Городнього — дослідження властивостей розв'язків диференціально-операторних і різницево-операторних рівнянь та їх стохастичних аналогів. Він опублікував біля 70 наукових та навчально-методичних праць, підготував 2 кандидатів наук.
М. Ф. Городній нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2008), має звання  «Соросівський доцент» (1998) і «Заслужений діяч науки і техніки України» (2009).
Також на кафедрі геометрії вивчається алгебраїчна топологія. Дослідження в цьому напрямку проводить видатний вчений-математик проф. Шарко В. В., який понад три десятиліття незмінно залишається в рейтингах популярності вітчизняних науковців. Саме його науковим дослідження у галузі топології надано гриф «нове в математиці».
Шарко Володимир ВасильовичШарко Володимир Васильович народився 25 вересня 1949 року в смт. Отиня, тепер Отинія, Коломийського району Івано-Франківської області. Закінчив механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 1973 році. Доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України. З 1987 р. професор (за сумісництвом) кафедри геометрії. Після закінчення університету працює в Інституті математики НАН України, в даний час — заступник директора Інституту з наукової робот.

Основні напрямки наукової діяльності — топологія, динамічні системи, алгебра. За час роботи в університеті на кафедрі геометрії підготував 7 кандидатів та одного доктора фізико-математичних наук. Лауреат премії ім. М. Островського (1980), Державної премії України в області науки і техніки (2006), премії ім. М. М. Крилова (2005), М. О. Лаврентьєва (2010) Національної Академії Наук України. Автор двох монографій та біля сотні статей з математики. Проф. В. В. Шарко отримав міжнародний грант «Intas».
Одним із учнів Шарка В. В. є професор кафедри геометрії Пришляк О. О., основними напрямками наукової діяльності якого є теорія Морса, маловимірна топологія та динамічні системи. Він розробив топологічні класифікації векторних полів Морса-Смейла та функцій з мінімальним числом критичних точок на замкнених тривимірних многовидах, функцій з ізольованими особливими точками на замкнених поверхнях.
Пришляк Олександр ОлеговичПришляк Олександр Олегович народився 20 січня 1969 році в місті Києві, доктор фізико-математичних наук, професор. Закінчив Київський університет у 1991 році. У 2005 році захистив докторську дисертацію на тему  «Топологічні властивості функцій і векторних полів на маловимірних многовидах». Педагогічну діяльність в університеті розпочав у 1991 році, працював на посадах асистента, доцента, з 2008 — професор кафедри геометрії.
Автор навчальних посібників «Теорія Морса» (2002), «Диференціальна геометрія» (2004), «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, 2001), методичної розробки «Диференціальна топологія» (2001) та ін. Отримав міжнародні наукові гранти INTAS (N 94-0921) та Сороса (N V6F000).
Автор понад 50 наукових робіт. Під керівництвом проф. Пришляка О. О. захищено 4 кандидатські дисертації.
Починаючи з 2002 року відбулися зміни у  викладацькому складі кафедри, кафедра помітно помолодшала.
З вересня 2002  року на кафедру прийшли молоді викладачі: Журавльов В.М., Білун С.В.
Журавльов Віктор МиколайовичЖуравльов Віктор Миколайович народився 13.04.1960 року в селі Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. Кандидат фізико-математичний наук. Закінчив механіко-математичний факультет КДУ (1982). У 2001 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Горенштейнові напівмаксимальні кільця». Учень професора Кириченка В. В. Педагогічну діяльність в університеті розпочав у 2001, працював на посаді викладача математики підготовчого факультету, з 2002 — асистент, а з 2006 року — доцент кафедри геометрії. В 2006–2007 роках навчався у докторантурі, в 2007–2008 роках виконував обов'язки завідувача кафедри геометрії. Основний напрям наукової діяльності — застосування геометричних методів в теорії кілець та модулів. Є автором 51 наукової праці, основним з яких є «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, Вид-во КНУ, 2006).
Білун Світлана ВолодимирівнаБілун Світлана Володимирівна народилася 15.07.1979 року в м. Малин Житомирської області, асистент кафедри геометрії. У 2002 році закінчила механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і отримала диплом магістра з відзнакою.
14 травня 2009 року Білун С. В. захистила дисертацію на тему «Асоціативні алгебри Лі з обмеженнями на системи підалгебр і ідеалів» на здобуття наукового ступеня кандидати фізико-математичних наук за спеціальністю 01.01.06 — алгебра і теорія чисел. Результати дисертації неодноразово доповідалися на міжнародних конференціях та семінарах. Є автором 12 публікацій, зокрема 8 наукових праць і 4 навчальних посібників. Основним з них є «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, Вид-во КНУ, 2006).

У 2003 році на кафедрі з’явилися ще двоє молодих викладачів — Бабич В. М. та Пєхтєрєв В.О.

Бабич В'ячеслав МихайловичБабич В'ячеслав Михайлович народився 15 серпня 1978 року в місті Києві. Навчався на кафедрі алгебри та математичної логіки механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення магістратури 2000 року отримав диплом з відзнакою. З 1 жовтня 2000 року до 31 серпня 2003 року навчався в аспірантурі на кафедрі алгебри та математичної логіки. З вересня 2003 року працював асистентом, а з листопада 2008 року є доцентом кафедри геометрії.
Бабич В. М. має власні наукові результати в області теорії зображень та гомологічної алгебри, які доповідались на міжнародних конференціях та семінарах. 24 жовтня 2005 року захистив дисертацію «Категорні методи у теорії бімодульних задач і теорії кілець» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.01.06 — алгебра і теорія чисел. Є автором 20 публікацій, зокрема 15 наукових праць і 5 навчальних посібників. Основним з них є «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, Вид-во КНУ, 2006).
Бабич В. М. є вченим секретарем журналу «Algebra and Discrete Mathematics», який входить до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України. Входив до оргкомітету двох міжнародних алгебраїчних конференцій.

Пєхтєрєв Василь ОлексійовичПєхтєрєв Василь Олексійович навчався на кафедрі алгебри та математичної логіки механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка впродовж 1998-2003 років. Після закінчення магістратури з 1 вересня 2003 року почав працювати асистентом кафедри геометрії й вступив до аспірантури без відриву від виробництва на кафедру алгебри та математичної логіки. З червня 2011 року є доцентом кафедри геометрії.

Пєхтєрєв В. О. має власні наукові результати в області теорії напівгруп пертворень, які доповідались на міжнародних конференціях та семінарах. 24 жовтня 2005 року захистив дисертацію «Зрізи напівгруп перетворень» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.01.06 — алгебра і теорія чисел. Є автором 20 публікацій, зокрема 16 наукових праць і 4 навчальних посібників. Циганівська Ірина Миколаївна Основним з них є «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, Вид-во КНУ, 2006).

З 2005 року на кафедрі працює Циганівська І. М. учениця проф. Кириченка В. В.
Циганівська Ірина Миколаївна народилася 09.09.1980 року в місті Кам’янець-Подільському Хмельницької області.
Закінчила у 2003 році Кам’янець-Подільський державний університет та отримала диплом з відзнакою.
У 2003 році вступила до аспірантури Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Працює асистентом кафедри геометрії з 2005 року.
Є автором 10 публікацій. Основним з них є «Збірник задач з аналітичної геометрії» (у співавторстві, Вид-во КНУ, 2006).

Плахотник Макар ВолодимировичПлахотник Макар Володимирович,  народився 22.09.1983 року в місті Києві. Закінчив у 2006 році з відзнакою магістратуру механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру — в 2008 році, захистивши кандидатську дисертацію на тему «Невід’ємні матриці в теорії кілець та теорії динамічних систем» (науковий керівник — проф. Кириченко В. В.).

З 2009 по 2011 рік працював асистентом кафедри геометрії механіко-математичного факультету. Наукові інтереси — вивчення горенштейнових кілець, горенштейнових матриць та матриць показників, маловимірна динаміка та дослідження точних зображень скінченних напівгруп маловимірними відображеннями куба в себе. Має понад 10 наукових статей.

У 2009 році кафедра відзначила своє 75-річчя проведенням урочистого засідання, на якому виступили проф. В. В. Кириченко, проф. В. В. Шарко, проф. В. І. Михайловський, проф. М. Ф. Городній та інші.

Учасники урочистого засідання, присвяченого 75-річчю кафедри геометрії
Учасники урочистого засідання кафедри геометрії, присвяченого її 75-ій річниці: директор Інституту математики НАН України акад. А. М. Самойленко, акад. М. О. Перестюк, член-кор. НАН України В. В. Шарко, декан механіко-математичного факультету, проф. М. Ф. Городній, проф. В. І. Герасименко, проф. О. О. Пришляк, проф. В. В. Кириченко, доц. В. М. Журавльов, праправнук Б. Я. Букрєєва, студент 2 курсу магістратури механіко-математичного факультету Є. В. Русин та інші.

Останнє оновлення: листопад 2011. доц. В. М. Бабич